Спокій - це розкіш.
Як жити розкішно,
люди,
коли,
що не день, то все більше
битого хвилею
вибуховою
скла?
Ніжно торкається хвиля човна
десь на Мальдівах...
Уявляю, як в доні
сонце гойдають рибалки.
Поволі
світу тривоги заколисують.
Очі
Мружать нічні ліхтарі. І...
І засинають.
А люди?
Що люди -
серед уламків, пилу та бруду
не шукають вцілілого в полум'ї глузду -
його там немає.
Всесвітнє безумство
топить рибальські човни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2025
автор: Серафима Пант