Заґратоване сонячне небо
Не нагадує вільних висот.
Чи судилось, чи так долі треба,
Щоб пройшов молодим ешафот?
Лиш стогнав, не озвався ні словом.
Лиш плював на цемент свіжу кров.
Чи обрав його Бог випадково,
Чи святого для муки знайшов?
Наче леза сталевого скрегіт,
Долинали слова від катів:
Алкогольний матюжливий регіт –
Це релігія ницих рабів.
І не варта їх сила без зброї,
І їх час неухильно сплива,
Бо за мить до безсмертя герої
Вимовляють безсмертні слова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2025
автор: Тетяна Мошковська