Душа заблукала в собі безнадійно,
І звернулась до вищої сили:
- Підкажи, як позбутись назавжди покірно
клопіткої щоденно рутини...
Тихий шепіт вкрадався і ліз до кісток,
Розтікався венами в крові стиглої:
-Що? Блюєш від ранкових марнот?
Недарма ж ти звешся "ЛЮДИНОЮ"...
25.12.2024 @Ірина Вірна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Ірина Вірна