Крізь суєту тривог-переживань
Іду життям, немов по бездоріжжю.
Нелегко, та радію, що жива.
Навколо – світ, розгублений і грішний.
Давно моя хода уже не та,
Бо притомились і душа, і ноги,
Та змушує життєва суєта
Вперед іти дорогою земною.
Лишивши за собою сивий слід,
Де все переплелося воєдино:
І радощі, і біль за свій нарід,
Де не завжди цінується ЛЮДИНА.
На жвль, такою сутність є життя.
В нім виграє хитріший і сильніший.
Закони ці диктує нам буття:
Для кожного своя існує ніша.
22.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Ганна Верес