Ступаю в осінь...
Сивина на скронях,
А, поза плечі, череда років.
Бабине літо,
Десь летить незримо.
Переплітається, що пережив.
Пізнань доволі,
Мов хвиль в ріці, в житті.
Добро ж було присутнє там завжди.
І, дай же, Боже,
Не втратитись йдучи,
У цій щоденній, пожиттєвій суєті.
27.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Валентина Ланевич