Сотня мільярдів світів,
ти нічого не знаєш, Саша,
навіть якби захотів,
бо маленька наука наша...
У Всесвіті ми не одні,
така думка для нас вже звична,
над нами палають вогні,
зірочок маленьких величних!
Розум хвилює мій роздум,
де сузір'їв горить вогнеграй-
чудесний Господа задум:
"Людино, ти зорю вибирай!"
Нехай буде дивність фантазій:
до Сіріуса, може, мій шлях,
смішинка сховалась у фразі,
та це диво є в моїх очах...
Коли я не сплю, серед ночі,
у вікні горить Оріон,
його сяйво розум лоскоче,
а потім приходить в мій сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Межа реальності