О Боже, чому ти крила не дав?,-
Щоб високо в небо злітати.
Щоб в садочку соловейком співав
У красі життя оспівати.
Не той орел,що високо літає
Бачить , цей ясен світ з висоти.
А той, хто скарби духовні плекає
З любові ,ласки,і доброти.
Злітає у небо птаство різне
Жайвір , голуб, круки, журавлі.
Тримає їх в леті небо вічне
Сонце Бога - світло у імлі.
Любов моя ,то пречисте небо
А вище неба - то святий Бог.
Життя є там ,де лебідка ,лебідь
Злітають на пристань неба вдвох.
О Боже, чому ти крила не дав?...
Я б полетів ,аж до синіх гір.
А там крильми чорну хмару прогнав
Насіяв маків цвіт з ніжних лір.
Боже ,як би ти мені крила дав
Полетіла б на Україну.
І босоніж пішла до буйних трав,
І слухала пісню соловїну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Чайківчанка