Сідає... заряд батареї, сідає.
Все те, що між нами ймовірно буває:
Ті інші картини, ті смайли невинні,
І ти в своїй смуті листи всі зібґаєш...
Сідають заряди - невпинні снаряди
У серце, що досі цю пісню співає,
Та ти, теж невпинна, хоча ж безневинно,
Вважаєш, що серце тебе не кохає...
Усі телефони, планшети, смартфони, -
Розряджені знову - чорніють екрани.
Чорніють зіниці, заряджений стогін, -
Завершено все... Так було бездоганно.
І навіть снаряди - між нами обряди,
Не вершать такого німого розряду
Обох, емоційно, що більше, ніж цінно
Для нас, що не слухають інших поради...
Кохаєш подумки, кохаєш потемки,
Коли невротики знімаються на готиці...
Коли не змінами, а половинами
Своїх віків серця залежать від еротики...
Кохає пазлами смутку та радощів,
Та тінить влітку у жарі, у лоні пахощів,
Кохає відліком тебе, єдиної,
У хащах пестощів, завжди неспинної...
Сідає... заряд батареї, сідає.
Все те, що між нами ймовірно буває:
Ті інші картини, ті смайли невинні,
І ти в своїй смуті листи всі зібґаєш...
І знову зникає твій світ уві тьмі..
Та лестощі знову, але не мені,
І відгуків лише на чергову тишу,
Зникають заряди, кохання... і лише...
....
Кохаєш подумки, кохаєш потемки,
Коли невротики знімаються на готиці...
Коли не змінами, а половинами
Своїх віків серця залежать від еротики...
Кохає пазлами смутку та радощів,
Та тінить влітку у жарі, у лоні пахощів,
Кохає відліком тебе, єдиної,
У хащах пестощів, проте завжди неспинної...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Володимир Науменко