Завірюха розгулялась,
Почалася заметіль
І на землю щось лягає.
Але це не білий сніг.
Вітер листячко зриває
Із берізок золоте
Та кленове теж кружляє
І мете, мете, мете.
Заміта вузьку стежину,
Заміта широкий шлях
І траву, що біля тину
Сірим кольором взялась.
А ще листячко калини
Пада бурштином до ніг.
Із таночком хуртовини
Злитись хочеться й мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський