Заходь у серденько моє,
О щастя чарівне
Й, мов мати немовля своє,
Собою в нім мене
Ти огорни та оповий,
Щоб жив з тобою я,
Допоки є іще живий,
Допоки смерть моя
За мною не прийшла. Тебе
Кохаю я без меж,
Як сонце небо голубе,
Як небо сонце – теж.
Хай стане серденько моє
Для тебе домом тим,
В якім ти все життя своє
Жило б. Адже одним
Бажанням цим не вдовольнюсь
Я. Станеться хай це.
Нещастю ж я не підкорюсь,
Хай як мене в лице
Не б’є. Його я прожену
Із серця без жалю
У неокраю далину,
Бо я тебе люблю
Любов’ю, що не має меж,
Любов’ю, що горить
В мені палким вогнем пожеж,
Які не загасить.
Як ввійдеш в серце ти, тоді
Не вдасться підступить
До мене жодній вже біді
Ні на єдину мить,
Бо буду лиш з тобою я
На цьому світі жить,
Допоки не мине моя
На нім остання мить.
Євген Ковальчук, 01. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: Євген Ковальчук