Поміж доріг стигне втома,
Вечір створює чудернацькі тіні.
Моя дорога, на перший погляд, така знайома.
Біжать вкупі картинки одноманітні.
Поміж доріг стигне втома.
Запах польових трав, таких тендітних,
Огортає, ніби я вже вдома.
Ніби я вже вдома.
Тікай, тікай від себе,
До тихого дощу.
Тікай від вітру,
Скажи, куди я йду.
Я йду.
Вітер здуває вчорашній пил.
На зустріч крокує невгамовна луна.
Моя душа, знову така маленька,
Радіє, що вона не одна.
Тікай, тікай від себе,
До тихого дощу.
Тікай від вітру,
Скажи куди я йду.
Я йду.
Де тихий горизонт
Розкриє крила
Червоним пламенем.
Запалить небо
Новий світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: Mezu Svitlana