Ти — перелітний птах. Де ж віднині поселишся?
Глянь: небо синє, а не по-осінньому сіре.
Сонечко сяє в чистій прозорості вересня —
Чим тебе манить незнаний, оманливий вирій?
Мабуть, летиш до пригод від сонного спокою.
Мало, напевне, для щастя турботи й любові:
Наче тенета, відкинувши із погордою,
Линеш байдужий у кожному погляді й слові.
Може, колись зрозумію все це: «Накочує —
Хочеться волі, дратують нав’язливі люди».
Я дратувала? Кохання вважаєш злочином?
Не переймайся: його вже нема. І не буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: макарчук