Замріяно вечір гойдає тополі,
По річці у парі лебідь пливе.
А в небі розкидані яскраві зорі —
Село моє рідне й ночами живе.
Розлогі дерева, уквітчане літо,
І хмари так низько — торкаюсь до них.
Тут серцю тихо, спокійно і легко,
Душа оживає від болю й проблем.
Село розтягнулося вздовж берега річки,
Поміж калинового цвіту буя.
Ріднішого краю ніде не зустріти,
Бо край цей і є Батьківщина моя.
27.08.25 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: Romashe4ka