Осінь потроху запалює листя,
тягнеться вгору димок.
Тускне природа, немає вже блиску.
в'ється клубок із думок.
Світ заховався за брамою наче,
ще й зачинив на замок.
Небо похмуре, здається, заплаче,
дзенькає суму брелок.
Осене, осене, в серці надія,
ти не спіши, почекай.
Бабине літо несе ейфорію,
Сонце ще кличе у гай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)