(друга пригода Хтося)
Крапав Дощик на травичку,
Як роздав усю водичку
До калюжі він прибіг,
Відпочити в ній приліг.
Лиш устиг відкрити рота
Позіхнуаши, як дрімота
Повела стежками снів
Між ялинок та дубів.
А тим часом до калюжі
Підстибнули лапки дужі -
Дві великих, дві малих
Скачуть лапки: плиг та плиг.
Мають лапки тіло й «шапку» -
Вже калюжа бачить жабку.
Та, всміхнуашись їй услід,
Перейшла калюжу вбрід.
Враз змінилася. Мов сич
Набундючилась, бо ич!,
В пишній сукні й окулярах
На підборах по бульварах
Чимчикує і стрибає
Кумка пісеньку співає.
Раптом Хтось її скубнув -
«Шапку» скинув, а чи здув
Й гонориста жабка Кумка
Загубила гонор й сумку.
З пір отих вона сумує
По калюжах не мандрує
Все чекає Кумка жабка
Хто поверне її «шапку»...
Тільки Хтось цього не зробить
Сам у «шапці» тепер ходить
Розсудіть, малята,
хто з них винний, хто з них винуватий?
Марія Дребіт (Голодрига)
20.09.2025 Португалія
малюнок авторки із використанням ші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2025
автор: VIRUYU