У Ваших строфах я собі знайшла
не тільки тінь, а й вогнище для серця.
Мені хотілось дива і вина,
ще спалаху й, зізнаюсь, трохи перцю.
Смакую кожен дотик ваших слів,
і посмішку — що грає між вустами.
І Вашу щирість серед моїх снів,
і осінь, що зависла поміж нами.
Бо хтось комусь із нас — дороговказ.
Ховають зорі наші таємниці.
Долоні дотулися — і враз
вино зухвало хлинуло в зіниці.
І дотик уростає в дотик знов,
хоч і усе не те, яким здається,
мов полум’я, що увійшло у кров —
бо опіком кохання й пізнається.
А далі — хвиля, вибух, повінь тіл…
Усі табу, замки і рамки скресли.
Неначе розділилися навпіл,
коли ми вдвох згоріли і воскресли.
©Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2025
автор: Ольга Береза