Закрию штори на вікна на вечір
Перед іконою запалю я свічу.
Помолюсь ревно Богу, в час хуртечі,-
Щоб витер із очей гіркі сльози плачу.
Пливуть чорні хмароньки наді мною
Промокла я до нитки наскрізь від дощу .
Боже захисти своєю рукою,-
Наче подорожника, що йде на прощу.
О, Небесний Отче , прошу, благаю!
Не дай пропасти у пустелі самоти.
У сивім тумані сонця шукаю,-
Щоб із ним рано йти до висот, до мети.
Розпинають вітри під небесами
Рвуть мене наче із коріння тополю.
Б'ють довгим віттям наче батогами
Ламають крила і загнали в неволю...
Від страждань, болю, і щоденних тривог
Від сліз посивіли мої коси рано.
Кого в молитві захищає сам Бог,-
Того зігріє теплом сонце кохане.
Дякую Боже, я за твою любов!
І за те ,що чую твій ласкавий голос .
Що небесний дзвін кличе до тебе знов
Із моєї голови не впаде волос.
Дякую тобі я Небесний Отче!
Що покликав до себе мене у свій храм.
Чую твою мудрість, слово пророче
І мова твоя лікує мене від ран.
Господи помилуй мене ,і спаси!
Благослови мій дух вінцем благодаті.
Дай під небом зрости ,як сад з роси
Мир на землі і всякого добра в хаті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2025
автор: Чайківчанка