Добрий день, моя нене сива,
Тобі з вічності шлю листа,
Знаю, молишся ти за сина,
Й що осипалися жита.
Я хотів, мамо, довго жити,
Щонайменше, до сотні літ,
Щовесни засівати житом
Землю ту, що годує світ.
Мріяв я про оту єдину,
Що зігріє моє життя,
Як збудуємо вдвох родину,
Зростимо не одне дитя.
Я хотів жити в Україні
І трудитися залюбки,
Трелі слухати солов’їні,
Споглядаючи на зірки.
Та росія зламала плани:
Мало моря їй і Дніпра,
Тисячі людей закопала,
Бо існує не для добра.
Я хотів довго жити, мамо,
І любов твою пить щодня,
Та відміряла доля мало,
Й ти лишилась тепер одна.
То ж пробач за сирітську долю,
Що тобі я приготував,
Що на нашім з тобою полі
Сивий попіл, суха трава…
Я ж любитиму тебе й звідти,
Прилітатиму в тихі сни…
Ти – найкраща матуся в світі,
Якщо зможеш, мене прости…
23.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2025
автор: Ганна Верес