Нас всіх готували в космонавти. Мали з'явитися десятки, сотні мільйонів космонавтів - всі, хто мріяв про це. Ви ж не думаєте, що діти самі вирішували, що вони хочуть бути космонавтами?
Трьохрічна дитина не може прокинутися вранці і придумати, що вона хоче літати в космос. Дітям пояснили, про що вони повинні мріяти. Це була частина підготовки. Якась грандіозна операція - колонізація далекого космосу, геноцид інопланетян. Не пам'ятаю, що саме. У будь-якому випадку - одна маніпуляція.
Потім, звісно ж, прийшов хтось розумний, плани змінилися, ми виявилися непотрібними.
Спочатку нас хотіли ліквідувати - Третя світова, Дарт Рейган, Листи мертвої людини. Але знову з'явився хтось розумний і запропонував залишити на випадок непередбачуваних обставин. Перепідготовки, звісно, ніхто й не починав - зайві витрати. Хто виживе, той виживе. Це як у фільмах про кіборгів, яких виростили божевільні вчені і залишили вештатись, коли Пентагон припинив фінансування програми. Вони блукають по великих парковках біля торгових центрів і щось вишукують у небі.
Намагаємося зрозуміти, чому все так недолуго і непевно, чому хочеться футболу і літати з балконів, ламаючи гілки тополь. Просто нас готували абсолютно до іншого. Забрали здатність кохати, залишивши лише інстинкт розмноження, - коли довгі місяці десятки людей знаходяться разом на кораблі, зайві конфлікти ні до чого. Нам потрібні перевантаження, жорстке випромінення, вода з сечі - ось чому ми так старанно отруюємо себе.
Земля - занадто затишна планета. Ми торкаєтемось усіх куточків цього світу, обдираючи до крові обличчя і коліна, і намагаємося за запахом знайти собі місце. Навігатори стали програмістами, пілоти ганяють на затонованих джипах, фахівці з негуманоїдного розуму ведуть лекторії в телеграм. І нічого вже не можна зробити - втручання було на рівні ДНК. Наші діти будуть космонавтами. Наші онуки будуть космонавтами. Ми пишемо вірші про космонавтів і для космонавтів, і всі картини, всі фільми, вся музика - це різні історії про Каденюка, який проспав перший запуск. Дивно, що ми ще живі. Тобто ми молодці, звісно, але нас дуже шкода. Напевно.
переклад
оригінал:
Саша Щипин
Идиоты
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2025
автор: Quadro.Tony