Горять вогнями срібноокі роси –
Таких не стрінеш влітку й навесні.
То дні вже вересневі у дорозі,
Лунають позивні їх голосні.
Давно відгомоніли теплі грози,
Калина одяглася у печаль,
Ховаючи сліди дрібних корозій.
Жовтіти зелен-гай ледь-ледь почав.
Ще день пірнає в сонячну оазу,
Про відпочинок просячи вітрів,
Журливе «кру» нагадує щоразу,
Що журавлиний клин пливе вгорі.
18.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2025
автор: Ганна Верес