Мій любий, є …лише слова,
Сказати може правду тіло-
Вуста і стегна – плоть жива,
Що проявитися хотіла
Ті зойки, стогони – я…ти,
Не слово, ні, воно – зрадливе
Нам мліти в пестощах таких,
Щоб тіло до клітин тремтіло…
Нехай співа цілунків звук,
Ми маєм вічне і відверте.
Переплетінням губ і рук
Всіх забобонів грані стерті.
Без слів... Без логіки – нехай
Бо пристрасть не шукає сенсів
В танку закручуй і тримай,
Я із тобою вмру й воскресну
А, як наважишся, прийми
Мене таку, як є і буду
Лише за нашими дверми
Мене кохай – святу і згубу…
© 23.09.2025 Олена Зінченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2025
автор: Zinthenko Olena