Заплакало літо
Рясними дощами,
Хотіло скропити
Незгоєні рани.
Спочити, забути
Реальності смуток
І викинуть звуки
Страхіття зі стуком.
Дивилося в очі,
Щось мало сказати,
Невже дивні стрічі
Хотіло відняти?
Та я недаремно
Змагалася всюди,
Долала уперто
Жахи мов споруди.
Схилилася тихо,
Заплакала з літом,
Жену оте лихо,
Бо хочу зігрітись.
Та витерла сльози
І знову є змога,
Мені допоможе
Чудова природа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик