Яка погода гарна!
Мов дівчина-весна.
У днину цю не хмарна,
А преясна вона,
Тому що сонце сяє
На небі голубім
І світлом наповняє
Світ і що є на нім.
Хай осінь наступила,
Бо літо вже пройшло,
Та сонячне світило
Ще шле своє тепло,
Яке нас обіймає,
Як матінка дитя,
Яке нас зігріває
І світлі почуття
У тілі викликає,
В душі і в серці теж.
Їх щастям напуває,
Яке не має меж.
І хочеться більш жити
Й не помирати ввік,
Забувши, як тужити,
На весь життєвий вік.
Погода ясна, мила
Довколишній цей світ,
Мов ковдрою, укрила.
Буя чудовий квіт,
Мов літо не минуло,
Мов осінь не прийшла
Ще. Сонце огорнуло
Мій край. Свого тепла
Воно нам не жаліє,
А щедро всім дає,
Ним лагідно нас гріє,
Як з обрію встає.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2025
автор: Євген Ковальчук