Закамянілі душі у літах
Прощення просять в раидужнім вбранні.
Закам"янілі душі у літах
Ловлять минуле в завтрішньому дні.
Колючии дріт голову стискає,
Серце у зашморгу поклони б"є.
Мудрість в лещатах до зірок сягає.
А правда істину закутану кує.
Розбиті пута темінь гублять
Хоронять квіти в замороженіи землі.
Живуть розхристані в провулку люди,
Носять у душах мертвії жалі.
Посієм на камінні добрі зерна,
Яке перемолочене ще не було..
І поливати будем дуже щедро
Водою з кровю разом заодно.
Зерно зіиде, тільки напитись даите.
Джерельну воду пробуріть в піску.
Все повертається в домівки, знаите,
Запаліть іскру в темряві святу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2025
автор: Надія Тополя