У Києві жінка публічно образила ветерана Андрія Сидоренка через те, що він не приховує свій протез і травмовану руку😥
Йду собі, а вона каже: Невже тобі самому не огидно? Рука страшна, ще й протез показуєш. Чому в шортах, а не в штанах, щоб ніхто не бачив?,— розповів захисник.
Андрій пояснив, що вирішив поділитися цією історією, аби нагадати очевидне: влітку зручніше ходити в шортах і немає потреби ховати свої поранення.
Прочитала цей пост, коментарі до нього і захотілося підтримати воїна-героя.
Себе не називав боєць героєм,
Хоча давно-давно уже був ним…
Навчився у руках тримати зброю.
Живим прийшов із клятої війни.
Прибрався в сивину він надто рано,
Отож волосся біле й борода.
У серці незагоєна ще рана,
Протез важкий з-під шортів вигляда…
В очах його невимовлена туга,
Яку він заховав під сто замків,
Там – біль глибокий через втрату друга…
Скількох війна забрала вояків!
Там смерть не раз підходила й до нього,
Помітив навіть і її оскал,
Та виміняв життя собі… за ногу,
До себе ближче все ж не підпускав…
Він бачив, як боролись побратими,
Як один одного собою прикривав…
Арта ворожа так тоді гатила,
Що в гулі всі губилися слова…
У пеклі тім живі горіли… люди,
Земля й метал, і плавилася кров.
Цього боєць ніколи не забуде:
Вона і в снах приходить знов і знов…
Нагадує: «Будь ще сильнішим, друже,
Аби нове життя тепер почать,
У серце тільки не впусти байдуєість,
Допоки силу маєш у плечах!»
25.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2025
автор: Ганна Верес