І згадалися росяні лісові стежини,
Як збирали сонячну ми ягоду малину…
Губи твої – дурманили! Запах ягід п’янив.
Я тут уперше закохався, щиро полюбив…
Промайнуло щедре літо, неначе птаха крило.
Осінь мудро запитала, чи приснилось, чи було
Те, що влітку, наче злива, відшуміло відійшло…
Ми розбіглися з тобою, мов розведені мости.
До сих пір я одинокий, давно одружена ти…
І коли відчуваю малини запах на устах -
Стрепенуся… Лину думками у ті краї, мов птах,
Що вертається додому з холодів в чужих краях…
В.Ф.–07.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2025
автор: Веселенька Дачниця