Ще так привітно світить сонце
І навкруги багряна даль.
Та жаль і смуток у віконцях,
А на душі, - така печаль...
Війна посіяла розлуки,
Згубила сенс у кожнім дні.
Життя в тривогах... Сльози, муки
Заліг неспокій в глибині.
Та кожна з наших матерів
Надію, віру не втрачає,
Що дочекаються синів,
Заволодіє радість краєм.
Осінній сум... душа болить,
Тому й печаль навкруг витає. *
Коли ж спокійно будем жить?
На жаль, десь Мир в умах блукає.
Так б'ється трепетно серденько
Неспокій і тривога в нім.
В боях за волю наша ненька,
Тому й печаль в осінні дні...
* витає - тут є присутня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2025
автор: Галина Лябук