тінь на важкому ланцюгу
встигає ледь за мертвим тілом
осіннє сонце переспіле
не виверне його жагу
нутром назовні_
молитовні
жертовні стогони
десь ти
йдеш полем, крізь криві хрести
не озираючись на всесвіт
зруйнований нещадним сміхом
тієї ж тіні_
іній. ліс.
скрип вічних чортових коліс
перегук збуджених примар
намолені кристали сліз
багно багряне / мотлох хмар
приречений на пастку люд
на хвилю хвиля
вічний суд
сумління
тління свічки
плач
_ непотріб рим_
переінач_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2025
автор: Ки Ба 1