Десь загубилася в ніжній мелодії літа,
В зорях сіяли луги у безмежності світу,
Сад оживав у квіту і травиця зелена,
Ти усміхалася, мов неземна королева.
Скільки було у тобі нерозкритого світла,
Ніби троянда розкішна весною розквітла,
Сонце спадало на сукню твою з оксамиту,
Мовби роса залишала краплинку розлиту.
Стихло усе навкруги і від щастя завмерло,
Весь негатив за хвилину було уже стерто,
Бачилась тільки картина красива, життєва,
З саду на зустріч ішла неземна королева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик