Ідуть з життя чомусь раніш найкращі,
І хочемо цього ми, а чи ні,
Та знаєм: ненаситна смерті паща,
Що розкошує завжди на війні.
З життя ідуть там дійсно патріоти –
Оті, хто Україною живуть, –
Прості і чесні люди – квіт народу,
Що націю утворюють нову.
Як важко біль в собі угамувати!
Ні, не мине він і впродовж століть,
Бо довелося тисячі сховати…
Чому ж такий несправедливий світ!
Найкращі зерна мусять дати сходи,
Котрі планету здатні вберегти,
Щоб мир плекали всі-усі народи!
Цього бажаєм я і він, і ти!
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2025
автор: Ганна Верес