Про картину «Маленький хворий Вакх» Караваджо
Художник ось, підводиться на ліжку…
Хоч смерть і зла, та все ж Мікеле – зліший.
Він має муку, більшу від хвороби,
Й скорботу цю, наступницю – гульбі,
Вчиняючи зусиллям болі спротив,
Він відіб’є, позуючи собі.
Цей погляд, кращий від багатослів’я,
Цікавість підказала «Ось який я…»
Страшний він? Він веселий? Я не знаю,
Та, дивлячись, дружити з ним бажаю.
Бо і таке є серед див тривалих,
Відоме, та не кине дивувать –
Лягає світло золоте на хмари:
Прощаючи, їх може прикрашать.
14.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2025
автор: Валентина Ржевская