Всі загострення з часом минають, як нежить,
бо на жаль тут від мене так мало залежить,
тільки можу цю думку нарешті прийняти,
прихистити її, мов мале кошеняти.
І забути про силу земного тяжіння,
і згадати про силу людського везіння.
Я лиш задум, та втілення це я ціную.
Ні, не маю авто, тож нічим не керую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2025
автор: Ася Оксамитна