Три криниці горя
Випила вона –
Мати-українка…
Винна в цім … війна…
У день травневий, теплий і ясний
Прийшов у світ Миколка Авдієнко.
Народжений він був не для війни,
Тож стати мав надією для неньки.
Зростав слухняним, совісним хлоп’ям.
Це тішило усіх: матусю й друзів.
Сестричка нарекла його ім’ям,
Яке було відоме всій окрузі.
Адже у дні ці Миколай святий
Характери шліфує всім хлоп’ятам,
Допомага їх мудрими зростить,
Готовими обороняти хату.
Прожито ним неповних сорок три,
Та слід вагомий залишив Микола:
Сім’ю створив і донечку ростив,
Пройшовши непросту життєву школу.
Всім вистачало місця у душі:
Матусі, вітчиму, дружині і дитині.
Любив життя і квіти запашні,
Був чоловіком справжнім у родині.
Та на шляху зустрілася війна,
Що стала непростим випробуванням,
Всі мрії перекреслила вона,
Бо ж замахнулась на життя й кохання.
І він на захист України став –
Живим щитом супроти злої сили,
Доки контузію в бою дістав,
Де поряд з ним і молоді, і сиві.
Не відступив Микола і на крок –
За ним – Чернігів і його родина.
Не знав тоді, що здоганяє рок
Його, кохану й донечку єдину.
Упав Герой в нерівному бою,
Й душа пташам у небо піднялася.
Побачив звідти донечку свою
Й дружину… Їх машина зайнялася…
Розстріляна рашистами вона,
Що посягли на українську волю.
Хай буде проклята на всі віки війна,
Котра ламає кращим людям долі!
Тепер вони утрьох на небесах:
Микола, його донечка й кохана.
Навколо – дивна вічності краса,
Котра сприяє їхньому єднанню.
Матуся ж тут, із нами, на Землі,
У її серці – незагойні рани:
Портрети найрідніших на столі –
Її дітей, яких війна забрала…
Як можна материнський зменшить біль,
З яким не попрощатись їй ніколи…
Народ її усе ще в боротьбі,
І не один упав уже Микола…
П’є горенько вона із трьох криниць,
Й з четвертої… Вона – ВСЕУКРАЇНСЬКА…
Шукає три зорі поміж зірниць
Матуся й молиться за рідне військо…
18.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2025
автор: Ганна Верес