Ходою викривлених рун

Примари  дім  росте,  як  тор  -
Причастя  тут  шматком  газети,
Відспіваний  мій  давній  горб
Нудьгуючим  анахоретом,

У  дивну  інохідь  весни,
У  колір  безнадії  ока,
Де  в  масці  гіпсовій  тісній
Вночі  блукає  тінь  пророка

Ходою  викривлених  рун
У  лабіринти  і  тривоги,
Між  одномірних  дивних  струн,
Від  осявання  до  знемоги.

***

Голодні  жорна  –  вогкий  сон  -
Царюють  тут  ,неначе  книги,
Що  тчуть  закляклим  язиком
Всім  нам,  як  прощення  –  вериги.

Словник  улюблених  вогнів  
Під  брамою  Святого  Юра  -
Вже  на  амвоні  кіт  зомлів,
Як  чорт  у  вигинах    каптура.

Де  кіновар`ю  на  лиці
Кипить  від  розуму  отрута
І  клірос  всіх  теодицей
Між  позолоти  не  розчути…


p/s
https://www.youtube.com/watch?v=ywgPbFXY3yw

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2025
автор: bloodredthorn