Життя – це боротьба
Супроти бід, нещастя.
А хочеться так щастя,
Щоб станула журба
У серці так, мов лід,
Та інші почування
Невтішні, щоб остання
Пройшла їх мить, та слід
Мені і людям всім
Старанно працювати,
Зусиль всіх докладати
На білім світі цім,
Хай навіть і стають
Важкії перешкоди
На цім шляху й знегоди,
Що жити не дають
Щасливо. Треба нам
Усіх їх оминати
Або як слід долати.
Тоді лиш доля вам,
Мені всміхнеться так,
Що в світі цім земному
У щасті неземному
Ми житимемо, всмак
Кожнісінькую мить
Життя, що нам дається,
Допоки серце б’ється
У грудях, стукотить.
Для цього нам й дано
Життя, що з часом плине,
Життя, яке єдине.
Навік мине воно,
Коли настане мить,
Та мить невідворотна,
Єдина і скорботна,
Що світ навік затьмить.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2025
автор: Євген Ковальчук