Геть іди ти, туго,
З серденька мого!
Годі вже так туго
Тиснути його!
Серце відчуває.
Боляче йому.
Бути так не має.
Вже кінець цьому
Слід давно покласти.
Досить вже тужить
І від туги пасти
Духом. Так же жить
Зовсім не годиться
В світі цім земнім.
Навіть хай не сниться
Це життя на нім!
З радістю я жити
Прагну кожну мить,
А не лиш тужити.
Хай більш не щемить
Серце! Ти, пресвітла
Радосте, ввійди,
Щоб, немов розквітла
Квітка, я завжди
В серці цвів з тобою.
Тузі ж я не дамсь
У полон без бою.
Ні, я їй не здамсь,
А боротись буду.
Переможу я
І її забуду.
Радосте моя,
Із тобою жити
Буду я весь вік,
Щоб вже не тужити
В світі цім повік.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2025
автор: Євген Ковальчук