Ідучи шлях від юності й до старості,
Ми так хотіли стати тими, ким ми зараз є.
Та ми не вміли, бо впадали в крайності,
Ми не вміли собою бути, або не могли.
Нас не вчили цього в навчальних закладах,
Нас учили бути зручними людьми.
Бо навчаючи нас, бути собою
Ми могли би стати - неконтрольованими.
Так для когось, це не так й важливо,
Просто живуть, народжують і ростять дітей.
Вони, не сподіваються на диво,
Їхній світ - світ простих людей.
А хтось, над цим замислюється часто
І наскільки пазли сходяться усі.
Людство - це єдине братство,
Хоч кожен по-своєму, долає повороти круті.
©Наталія Малярчук
(22.01.2025)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2025
автор: Наталія Малярчук