ОСІНЬ ПІДХОДИТЬ ДО СЕРЦЯ
Вже осінь підходить до серця.
Так тяжко чому то стає.
І старість настирливо в'ється.
Міняє обличчя моє.
А молодість душу тримає.
Кричить все гучніше: "Постій.
Я настрій ще рухати маю.
Ще хочу вести водевіль.
Я хочу вдихати повітря.
І промені сонця ловить.
Іще милуватись довкіллям.
Хочаб до ста років пожить."
Життя бережіть, мої друзі.
Воно нам дається лише раз.
Не будьте Ви завжди в напрузі.
Знайдіть для веселощів час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2025
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук