Роки текли й серебрили виски,
А життя - повсякденна рутина.
Прожив я роки та в серці завжди
Зберігаю зерна і мову Родину.
Завітав я додому, до рідного дому,
Повернувся до рідної хати.
Стою біля дому і стало гірко самому,
На порозі мене нікому стрічати.
Гнітить тишина і сум, і журба
Не чутно ні татка, ні мами.
Стою під дверима, ніби я сирота,
Розчулився і вмився сльозами,
Промайнули в очах, ніби швидкісний птах
Дитинство і мамина щира усмішка
І різно квіт на лугах, і солов’ї у садах,
І з криштальною водою криничка.
Дозріла малина, біля вікон калина,
Чатують і у вікно заглядають,
А в садку чорнобривці, настурції й жоржина
До додому Родину чекають.
Вересень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2025
автор: Сокол