[b]А[/b] я прокинулася вранці,
[b]С[/b]іяло сонце на фіранці,
[b]А[/b] очі бігли знов до світла,
[b]Д[/b]уша зворушливо розквітла.
[b]В[/b]ійнувши легіток росою
[b]Р[/b]озкинув ніжною красою,
[b]А[/b] на узбіччі серед квіту
[b]Ж[/b]иття спадало в трави літу.
[b]А[/b] як не хочу відпускати,
[b]В[/b]олію смак увесь вібрати:
[b]Ч[/b]екаю, дихаю, мов янгол,
[b]А[/b] це ж для мене звісно сяйво.
[b]Р[/b]озлого стелиться травиця,
[b]І[/b] ще ромашка білолиця,
[b]В[/b]олошки сині ще у полі
[b]Н[/b]емов ті одинокі долі.
[b]І[/b] так не хочу я розлуки,
[b]С[/b]тою, простягуючи руки,
[b]Т[/b]воріння ніжні обіймаю
[b]Ю[/b]рливо враження збираю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик