Вже золоти́ть серця́ приро́да,
Свої́ми ба́рвами осява́є.
І уже́ міня́ється пого́да,
Та все ж таки́ тепло́м зігріва́є.
Пр. О́сінь, о́сінь, ти не лі́то,
Хоча́ ще ні́жиш нас тепло́м.
Ми п'ємо́, п'янке́ мохІто,
За твої́м святко́вим столо́м.
Вже ліс одяга́ється бурштинОм,
А птахи́, ще співа́ють в доли́ні.
Виногра́д наповня́ється вино́м,
Летя́ть в небі ключі́ журавлині.
А дзерка́льні вОди біжа́ть,
І у даль несу́ть на́ші мрі́ї.
Густі́ покоси́ в полі́ лежа́ть,
А душа́ спо́внена наді́ї.
Краси́ва о́сінь всіх чару́є,
Запро́шує нас у гости́ну.
Вона́ свій шарм нам подару́є,
Сплете зо́лоту намисти́ну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2025
автор: Віктор Варварич