#лірика
В ПІДНЕБЕССІ
Серпанок* з ніччю танцював посеред неба,
Плаї* зірками поливав- була потреба .
Карпатський гул, еховий звук будив довкілля.
Лиш в піднебессі застряє людське свавілля.
КрислАтий* дуб схилив гіллЯ ,
Стоїть кремЕзний*
А кругла діжа* іздаля
Сходить в безмежжі.
Світанок з сонечком удвох в сонливій тузі.
Сушив проміннячком туман
В планетнім блюзі.
Блукала туга серед них,
Людська зажура,
Блудливий вітер вже притих
В оцих сумбурах.
Сиренний спів злітає ввись ,
Далеко в небо
Двобій між сил - планетний збій ,
Напевно... треба...
Й блукала віра серед них,
Шукала нішу
Людський і вільний Божий штрих творили вірші.
За руку Божу ухватись ,
бо сам не взмозі.
Дивись,
Світає всюдибіч,
День на порозі...
( у вірші показаний контраст природних картин і подій довкілля , який навіює велику тугу на людину .
Але людська віра і Божа розрада дають людині надію на те, що все буде добре.)
*серпанок прозорий туман
*Плай - стежка в горах;
* крислатий- розлогий ,
розложистий, розгільчастий.
*кремезний- якщо про людину- міцна, широкоплеча, якщо про дерево- велике, грубе, коренисте.
* діжа- сонце
14.09.2025р.
🤹♀️В.Мала
💗💗💗💗💗💗💗💗
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2025
автор: Валентина Мала