Світ заочі від себе, від усіх,
Забути, щоб тривоги та печалі.
І навстріч вітрові послати сміх,
Як ліки для душі, напитись сталі.
Злетіти птахою у небеса,
Парити вільним у стрімкім польоті.
Дивитись вниз, яка навкруг краса,
І завмирати всіх єством у плоті.
Зібравши всі емоції земні:
Забутись, і - ні помсти, ні образи.
Переродитись Феніксом в вогні -
В серці добро на спомин, наче стрази.
Та йти вперед, хай і нелегкий шлях,
Під силу все тому, хто віру має.
Неправедний сповна пізнає крах,
Коли каміння в грудях лиш збирає.
15.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2025
автор: Валентина Ланевич