Ось і він нікчемний, мов комахо подібний...
Цей злочинець негідний стоїть перед нами.
Воша... Пакість яка! Безсильна, жалюгідна.
Мріяла жити більше ста років із псами...
Небеса всемогутні чи в силах зважити,
Розібратись, що творять нелюди на Землі,
Розсудити і мозок вернути втрачений
Тими, які не раз наступають на граблі.
Як можливо злочини забути рашистів
І хіба їхні діяння чимось поправити!
Вирок буде один... Це кінець терористам!
Хай почує світ: злу не дамо ми правити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2025
автор: Маг Грінчук