Звір не вмів і не вміє, як люди, працювати,
Мріяти, фантазувати і вигадувати...
Гомо сапіенс змінив умови проживання.
Середовище, природа стали зважувати...
Світ стає тут вузьким і люд незадовольнився.
Доля для кожного покоління монотонна
І одноманітна, проста. Він... Не примирився.
Почалось... Шахрайства, жадоба і беззаконня!
Ось цівілізація, де забуте минуле...
Люд захоплений від кожного дару. Знов краде!
Він забув свій рід і плем'я - так рвійно "панує".
Прагне, як нерозумне дитя, з'їсти, що знайде...
Хтось стає пнем байдужим, хтось звіром із комфортом.
- Йде сигнал і нам шле далекий пращур - корінь наш.
Деградує людство швидко і невідворотно.
Міжнародні трутні загнали в небуття і нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2025
автор: Маг Грінчук