Поклади ти мені у дорогу
Той шматочок тепла та любові,
Щоби вийняти ма́ла я змогу
Те сіяюче щастя, мов зорі.
Щоби тихо поклала в долоні
Та забула страхи та печалі,
Як же тяжко далеко від дому,
Ось, і думи мої вперто стали...
Я жену їх подалі-подалі,
Скільки в них накопилося болю,
Та не дам їм наступній появі,
Щоби вплинули смутком на долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик