Киця Мурка, гризе курку,
От біда не доварили,
Мабуть вип’ю я пігулку,
Щоб на мене не сварились,
Що вночі не можу спати.
Бо ж біжу до туалету,
Розбуджу подружжя, мило,
Скажу вам, я по-секрету,
Кричу певно, галасливо,
Заважаю цілуватись.
То нехай готують смачно,
В животі, щоб не бурчало,
Та й мені не було лячно,
Зготували б краще сало,
Те смачненьке, без приправи.
Все ж зізнаюсь, я товстію,
Пожурюсь та не забуду,
Про струнку фігуру мрію,
Нехай люблять, свою Муру,
Бо їх часто виручаю.
На пательні, лише кістка,
Хитро оком зирить Мура,
Я напевно егоїстка,
Жаль така, моя натура…
Їх лишила без сніданку,
Хай пробачать, сплять до ранку.
09.09.25 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: Ніна Незламна