Летять літа, немов ключі пташині
Щоосені до вирію спішать.
Немає часу в них на відпочинок
Ні в спеку, ні в мороз, ні при дощах.
Той шлях і небезпечний, і далекий,
Де тисячі тривог-випробувань.
О, як людина схожа на лелеку,
Що про своє гніздо не забува!
Літа мої, пташки мої крилаті,
Я теж лечу із вами на крилі,
Аби свій шлях життєвий подолати
І гідно свій закінчити політ.
Летять літа, у даль летять незнану,
Де кожен день – то мить мого життя!
І хоч іде щось трохи не за планом,
Та шлях закінчу я серед звитяг.
24.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: Ганна Верес