запах опалого спрілого листя
після короткочасного
вересневого дощу
оперезує мої сльозогони
пекучими сльозами
розпачу
розчарування
втрачених років
б'є в ніздрі неминучою
осінньою прохолодою
що прийшла з краплинами
різко і коротко
але ще досі вереснева спека
взяла своє
ніжиться між втомленими деревами
шугає над опалим листям
заглядаючи у сонні двори
багатоповерхівок
при цьому випаровуючи
мої сльози
лишаючи по собі рівчаки
солі
на обличчі
10.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: Троянда Пустелі