Мішають бруд зі злістю
вороги біля порогу,
Де проходить праведних дорога.
Погляд важкий, як свинець.
Кожен крок, як вирок.
Незабаром - кінець.
Гроза на порозі гримить без угаву.
Темрява затягнула небо -хмари, хмари.
Закриті на ключ небесні всі храми.
Крізь вітер і грозу,
як свічка в темряві горить,
палає заграва.
Скоро,
скоро вже,
ранок.
У розпусті в трясовині пороків загрузли.
Руки в крові і в їх душах розпач.
Слова як отрута.
Брехня навруги.
Як ворони,
як граки.
Але світло може пробити навіть бетон.
У розпусті в трясовині пороків загрузли.
Руки в крові і в їх душах негода.
Слова як отрута.
Брехня навруги,
як ворони,
як граки.
Але світло може пробити навіть бетон.
Крізь шторм,
Крізь ніч,
Крізь простір і час,
Світить нам світло,
світло надії.
Як зоряне полум'я
Не загасити,
Не зламати, це світло.
Гроза на порозі гримить без угаву.
Темрява затягнула небо:
хмари,
хмари!
Але ми живі.
Ми живі,
навіть в цій тьмі -
живі ми,
живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: oreol